Цієї весни виповнилося 85 років із часу Катинської трагедії, або Катинського злочину — масових розстрілів (приблизно 25 000) польських солдатів та офіцерів, які потрапили в полон червоної армії під час німецько-совєцького поділу Польщі 1939 року.

Убивства польських військовиків відбувалися у декількох місцях, зокрема й у Харкові, де у внутрішній тюрмі нквс на тодішній Раднаркомівській вулиці (нинішній Жон Мироносиць) 13 або 14 травня розстріляли бранців із останнього етапу, який доставили зі Старобільського табору.

Про те, як Катинську трагедію тричі «забувала» совєцька влада, як пробивалася правда про неї, чим відрізнялися страти в Харкові від інших, чому взагалі став можливим цей злочин, — говорили з гостем випуску «Харківських історій», істориком, журналістом, публіцистом, автором багатьох історичних проєктів на телебаченні, співзасновником сайту «Історична правда» й дослідником Катинської трагедії Олександром Зінченком.