22 — це небагато. Але достатньо, щоб сказати:
«дякую, що слухаєш, навіть коли стає моторошно».
Цей епізод — святковий.
Тому що в «Хеппі Хауз» святкують не цифри, а присутність.
Присутність тиші між словами, твоїх реакцій, твого «я теж так відчувала».
А історія Еда Ґейна — просто фон.
Як і все в нашому домі: трохи жаху, трохи самотності, трохи любові до деталей.