Другий сезон, серія #2 - #драбинимо, про те, чому активізм - це круто. Як живуть активісти, які вже довго є активістами? Що дає участь в організаціях? Як поєднати активізм з роботою? Як долучитися до чогось більшого? З Яриною Боренько розмовляють Оля Сало, донедавна - активістка Громадського сектору Євромайдану і Степан Золотар - донедавна голова Фундації регіональних ініціатив.

01:27 Оля Сало: … студентський час. Це період, який спонукає тебе бути самостійним і приймати самостійні рішення, не лише в питаннях побуту і навчання, а й в питаннях вираження громадянської позиції.

02:35 Степан Золотар: … в Алчевську, звідки я родом, було якось складненько з активізмом.

07:01 Оля Сало: Це в мене вперше в житті, коли я працюю на роботі і отримую зарплату за речі, які я завжди робила на громадських засадах. Для мене це подарунок долі. 

07:51 Степан Золотар: Мені дуже ціннісно зайшла ця робота (в НАЗЯВО), бо ми не є нудними чиновниками, яке кругле носять, а квадратне катять. Я бачу результат цього, бо це перекликається з тим, чим займається ФРІ…..  тому я тут бачу частинку інституційної пам’яті в громадській діяльності. 

10:07 Оля Сало: Якщо говорити про покоління, зараз спроможне до чиновницької, державотворчої діяльності, то це те покоління, яке пішло на Помаранчеву революцію.. і трошки молодші, і трошки старші. Саме це покоління зробило Майдан. 

12:57 Степан Золотар: Насправді бульбашка є і це заперечувати нерозумно. Ми всі крутимося в середовищі притомних, як ми вважаємо людей. А реальність вона одна і інколи б'є по обличчю. Найкращий вихід з бульбашки - це сісти в маршрутку без навушників..