Сезон 3, серія 1. #Драбинимо про українську мову. Як часто у повсякденному житті доводиться просити : “Українською, будь ласка”, про свідомий перехід з суржику та російської мови на українську, про українських виконавців та український контент, про те, який саме контент можна вважати українським, про українську озвучку, про діалекти та змішання мов, про “бамбетлі”, “та” і “йой”, де можна відшліфовувати українську мову, та як робити її якісною і чистою, та про те, чи необхідно повністю обмежувати російську.

Разом із засновницею Молодіжного центру громадянської освіти Ольгою Антоновою та з журналісткою і громадською активісткою  Анною Велігдан, ми обговорили всі гострі кути, що виникають при переході на українську мову та ситуацію з цього приводу в суспільстві

2:01 Анна Велігдан: “Я з маленького містечка на Рівненщині, і це прекрасно, тому що Рівненщина - це той регіон, де всі говорять українською. Але не ідеальною літературною українською, а суржиком. Чисту, прекрасну українську треба було випрактиковувати самій.”

2:57 Анна Велігдан: “Як часто ти говорила “Українською, будь-ласка!”?”

Ольга Антонова: “Я ніколи цього не вимогала, але я наполягала на тому, що я буду говорили українською, особливо якщо ви не розумієте її з якихось своїх ідейних причин.”

4:26 Анна Велігдан: “Коли та чому ти прийняла рішення терейти на українську мову?”

Ольга Антонова: “Громадський сектор, усвідомлення якоїсь бази цінностей, як ти хочеш жити, де, з ким, які це мають бути люди. Розумієш, що адекватною може бути і російськомовна спільнота, але коли ти вибудовуєш і формуєш свої власні цінності, і випробовуєш їх на міцність, то ти розумієш, що для тебе особисто є пріоритетом знати свою мову та розмовляти нею.”

13:09 Ольга Антонова: “В якийсь момент говорити українською стало модно”

18:29 Ольга Антонова: “В певний момент до тебе просто звертаються і кажуть: “Шо ти вимахуєшься?””

19:42 Анна Велігдан: “Вперше українсько-львівські слова я почала додавати у своє мовлення десь в класі шостому. Я поїхала у дитячий табір, де була дівчинка з львівської області, і вона говорила максимально по-львівськи, і мені тоді це дуже сподобалось.”

20:48 Ольга Антонова: “Та, вірно казати “так”, але “та” звучить як сленгова, як розмовна.”

21:10 Анна Велігдан: “Я завжди говорила “йой” як здивування, як “ой”. Потім моя подруга з Закарпаття каже: “Аня, у нас йой означає так”. В мене було здивування, тому що я вживала цю частку просто тому що вона мені подобається, а виявляється, що в певному регіоні вона має таке значення, а не якийсь вигук.”

22:14 Анна Велігдан: “Багато людей мені говорять: “Ти не можеш сказати нормально?”, це означає “Ти можеш говорити суржиком!”. “Ань, ну чого ти приїхала з цього києва і випендрюєшься? Говори нормальною мовою, якою усі тут будуть тебе розуміти”. Я відповідаю: “Ми живемо в Україні, я говорю українською, напевно ви розумієте цю мову чисто”.”