Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 55.
Вічність у хронологічному часі.
Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР
У програмі:
Ісус повний Духа Святого говорить, що Він кожному приніс можливість увійти у стан благодаті.
Внутрішній конфлікт є динамікою постійного пошуку.
Всередині є пошук сенсу життя, як дати собі ради, пошук щастя, любові.
Конфлікти ведуть до того, щоб ми задали собі питання: «Чому? Що відбувається?»
Щоб бути благодаті повним, потрібно навчитися співпрацювати.
Як функціонує Божа благодать?
Вона діє у кожну мить: тут і тепер, у повноті своїй.
Нема майбутнього. Можна діяти лише у тепер.
Бог, коли являється, дає благодать на тепер.
Тепер тобі потрібна благодать довіри.
Ісус говорить: «Не бійся! Довіряй мені!»
На кожну мить у Святому Письмі написано: «Не бійся!»
Страх – це базовий безбожний стан: події з минулого можуть так впливати на теперішній час, що я закритий, я боюсь, бо якісь зранення я ношу в собі, і я закритий на Божу благодать.
Вся проблема у закритості.
Ми живемо в історичному часі. У хронологічному часі.
Події з минулого можуть так впливати на теперішній час, бо я закритий, бо я боюсь, і через цей страх я закритий на Божу благодать.
Потрібно впровадити у цю горизонталь Божественну присутність. Тепер є час благодаті! Тепер є час, обіцяний Богом.
Що значить вечеряти з Ісусом? Це - зустріч друзів.
Це - перебування разом.
Відкрити серце можу лише я.
Це - центральний момент для мене і для кожної людини.
Є хронологічний час і ми впускаємо туди Боже Одкровення.
Вічність входить у час через Ісуса Христа.
Є досвід відчутності відчуття часу, є стан. Господь дає дотик до вічності.
Рухаючись у часі людському увійти у цю вічність.
Зусилля руху, щоб вийти з Єгипту, зі своїх домівок, зі звичного. Вийти у паломництво.
Якщо на паломництво дивитися без віри - це виглядає дивно. Якщо дивитися з вірою - це проходження через Ісуса.
Як легко все втратити в один момент.
Знову робити зусилля, щоб знову повертатися до стану благодаті.
На цьому полягає зрілість, щоб розуміти.
Зріла духовність полягає на тому, що я розумію, як це працює. Відкритість - це така мить, що є мить, коли я впадаю у механізми осудження.
Коли ми побули і страху, злості, агресії, починаю робити злодіяння.
Життя відбувається у дорозі. Життя не є статичне.
Благодать не є ніколи лише для мене. Любов ніколи не є лише для мене. Вона є через мене.
У нас одна основна місія: молитися за мир у нашій державі.
Ми вкладаємо великі духовні зусилля, щоб наша країна була захищена і благословенна, щоб ми витіснили темряву із нашого серця і дали простір Богові.
Якби ми не мали відкритості на Бога, було б набагато гірше. Ми є носіями або благословення, або прокляття. Ми є або носієм світла, або темряви.
Війна є у серці кожного з нас.
Війна не закінчиться переговорами.
Якщо у цьому часі впускаю Божественну благодать, то вирішую по якій стороні стаю.
У кожного є своя місія і сфери відповідальності, але стан серця вирішує наслідки.
В духовному сенсі - війна це стан серця.
Що відбувається у твоєму серці?
У духовному світ війна повʼязана з тим, щоб якомога більше людей занурити у темряву. Важливо помітити: що відбувається у моєму серці? По чиїй стороні стою? Кого я вибрав?
Іде момент конфронтації світла і темряви. Світло світить, доторкає до темряви людини. Людина може закрити двері у своїй ізоляції.
В історії спасіння проблема людини у відкиненні Бога. Людина не признається до цього. Важко до цього прямо признатися.
Під враженням Божого смирення, вірності, любові.
Бога не можна вбити.
Світло не можна вбити.
Світло, яке виштовхують - покидає те місце.
Архангел Михаїл є покровитель нашої держави. Можливо наша місія є така: встояти у світлі. Будемо стояти до кінця. Хто як Бог?
Встоявши, виганяємо зло з нашого серця: «Хто ж як Бог?»
Смирення Бога у тому, що Він шукає відкритого серця.