Подкаст «У пошуках Авторитету». Частина 60.
Смирення, лагідність як наслідок стосунку з Богом
Співрозмовники: о. Євген Фізер та єпископ Микола Петро Лучок ОР
У програмі:
В моменті, коли відбувається оплакування, приходить тиша, смирення, сила, яка входить у життя через розпізнання як далі рухатися.
Блаженні вбогі духом - це позиція підлеглості Богові
Ми постійно в наших діях робимо вибір.
Наша проблема ми закриті. Відкритість на Бога - це блаженство.
Фарисеї книжники думають, що знають.
Митарі і блудниці - ті, які заблудили, бо втратили контакт з Богом. Переживають пошук Бога.
Досвід дару контакту з Богом - це стан, коли є постійне усвідомлення, що це неможливо затримати. Я розумію, я усвідомлюю, я не можу це проконтролювати. Бога неможливо «закрити в коробочку»
Доторкаєшся, пізнаєш - і розумієш як багато всього не знаєш.
Затримуватися не добре, бо не розвиваєшся.
Бог не звʼязав собі руки Таїнствами.
Коли людина має живий досвід контакту з Богом, вона усвідомлює, що Бог набагато багатший, ніж усі можливості.
Приходить час оплакування гріхів: що я втратив.
Мої помилки - я сумую, на це є основа.
Якщо нема процесу оплакування- людина не рухається далі.
Поки людина не сумує - вона не знає як далі рухатися: «Їхні очі були закриті від смутку», - учні з Емаусу.
Поки учні з Емаусу не розповіли свою болісну історію, вони не в стані були побачити.
А чи не це мало статися з Помазаником? Учні були засліплені, бо мали свої очікування.
Досвід страждання близької людини - це дуже болісний досвід. І його потрібно оплакати і пережити.
…«вони сиділи мовчки». Людина, яка не вміє пережити втрату, скеровує агресію на руйнування себе й інших.
Служіння священника не привʼязується до одного місця: коли Господь каже - він рухається далі.
Людина переживає Божий дотик. Оплакування - біль потрібно пережити. Кожна втрата має свою міру переживання і оплакування.
Оплакування - прийняття реальності.
Бог кличе ще до глибшого контакту з Ним, щоб звідти реагувати на дійсність.
У сумуванні, у болі людина отримує відповідь як далі рухатися.
Коли людина не вміє побачити сенси, вона опускається, опускає руки, заглушає біль, пришвидшує свій кінець.
Страждання має потужну силу, щоб переосмислювати сенси, і дати собі відповідь.
Блаженні тихі - блаженні лагідні, смиренні. В моменті, коли відбувається оплакування, приходить тиша, смирення, сила, яка входить у життя через розпізнання як далі рухатися.
Занедбання достатньої кількості перебування у Джерела приводить до вигорання.
Перше завдання апостолів: молитись і навчати.
Звідки черпаю силу? Маю собі дозволити сумування. В сумуванні переосмислення.
Моя душа потребує достатньо багато часу бути наодинці з Богом.
Молитва як спосіб особистого стосунку, і як спосіб синодального служіння.
Павло пішов на 3 роки у пустелю: слухав, сумував, оплакував.
Ісус часто іде на самоту.
Тихість - тихі успадкують землю. Це стан після оплакування - набратися тихості, і з цього реагувати що діється.
Дія з лагідності серця - людина яка діє під впливом Духа Святого, а не зранення.
Страх входить у життя через біль. Біль змінює тривогу до майбутнього.
З болячки людина реагує страхом. Вона буде або нападати, або втікати.
Ісус у Гетсиманіі оплакав свою смерть. І Він іде лагідно по Хресній дорозі.
Ісус: «Мені йдеться про воскресіння Духа»
«Життя вічне в тому, щоб пізнали Того, Хто Мене послав»,
Євангелія від Йоана 17:3
Тихість, лагідність, смирення - зустріч, яка впроваджує у моє серце мир.
Блаженний вбогий духом - лагідність і смиренність.
Успадкування землі - земля, обіцянка: Мойсей був названий найбільш лагідним з поміж усіх людей на землі - найбільш смиренним.
Земля - моє серце. Рай – всередині.
Підпорядкування Богові - лагідність. До лагідних тягнуться люди. Людина, яка підпорядкована Богові має благословення «у сто разів більше»
Повернення до стану благодаті.