31 жовтня 2025 року. Місто Київ. Вищий антикорупційний суд. Колегія суддів, на чолі з головуючим Ігорем Строгим, оголошує вирок у справі номер 761/40713/17.1 Це фінал процесу, що тривав понад шість років і стосувався одного з найвищих посадовців фіскальної системи країни.
На лаві підсудних двоє.
Перший — Роман Насіров. Колишній Голова Державної фіскальної служби.1
Другий — Володимир Новіков. Колишній Директор Департаменту погашення заборгованостей тієї ж ДФС.
Сьогодні ми не будемо давати оцінок. Ми зробимо те, що робить суддя у вироку — холоднокровно проаналізуємо факти. Ми препаруємо цю справу, щоб зрозуміти не лише «хто винен?», але й «як це працювало?». Наш об'єкт дослідження — Роман Насіров. Наш інструмент — виключно текст вироку.
Сьогодні ми поговоримо про те, що можна сміливо назвати найбільшою трансформацією речових прав в історії незалежної України.
28 лютого цього року набрав чинності Закон № 4196-IX — об’ємний документ, який більшість ЗМІ охрестили "законом про корпоратизацію". Але це, колеги, лише верхівка айсберга. Цей закон робить те, про що українські цивілісти мріяли майже три десятиліття — він нарешті поховає Господарський кодекс України та його пострадянських монстрів: "право господарського відання" та "право оперативного управління".
Натомість з'являється узуфрукт — інститут, якому стільки ж років, скільки європейській цивілізації. І це не просто зміна термінології. Це — цивілізаційний вибір.
Уявіть собі картину. Четвер, п'ята вечора. Ви — власник успішної IT-компанії. На столі у вас контракт на мільйон доларів з іноземним інвестором. Угода всього вашого життя. Залишився останній крок — фінальне погодження від юристів інвестора. Телефонний дзвінок. Ви очікуєте почути "Вітаємо!", а натомість чуєте крижане: "Ми змушені поставити угоду на паузу. Наша перевірка виявила у вашій компанії в державному реєстрі відмітку про можливу недостовірність даних. Для нас це червоний прапор".
Ви в шоці. Яка ще відмітка? Звідки? Виявляється, місяць тому державний реєстратор надіслав вам листа, на який ніхто не відповів, бо він прийшов на стару юридичну адресу. І тепер, через цей, здавалося б, дрібний недогляд, угода вашого життя горить синім полум'ям.
Дванадцятого червня цього року Президент підписав цей закон, а вже наступного дня він набув чинності. Але не поспішайте радіти чи засмучуватися — найважливіші зміни запрацюють лише у березні наступного року. Про це детально поговоримо далі.
Чому взагалі з'явився цей закон? Адже у нас уже три роки діє Закон номер 2136, який регулює трудові відносини у воєнний час. Справа у тому, що початковий закон був прийнятий швидко, у кризових умовах, і містив багато прогалин. За три роки практики накопичилася купа проблем: роботодавці не знали, скільки можна тримати працівника у призупиненні, працівники втрачали зв'язок з роботодавцями і не розуміли свого статусу, а суди виносили суперечливі рішення.
Новий закон намагається навести лад у цьому хаосі. Його головна мета — створити чіткі, прозорі правила для обох сторін трудового договору та усунути ту правову невизначеність, яка панувала останні роки.
Сьогоднішній епізод присвячуємо актуальній темі, що повернулася до нормальності в червні 2025 року – позовна давність в Україні. За останні п'ять років цей базовий інститут цивільного права пережив справжні американські гірки: зупинки, продовження, знову зупинки, і нарешті – повернення до нормального життя. Історія, яку я вам розповім, це не просто зміни в законодавстві – це відображення того, як наша правова система адаптувалася до найбільших викликів сучасності.
Сьогодні ми поринемо у світ, який ще вчора здавався науковою фантастикою, а сьогодні вже кардинально змінює нашу реальність – світ штучного інтелекту. Мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат і я ніяк не можу оминути цю надцікаву, надактуальну тему що величезними кроками прямує в наше сьогодення.
Але навіщо юристу говорити про ШІ? Тому що штучний інтелект – це не тільки технологія, це ще й право. Він вже впливає на юридичну професію, і виникає безліч питань: хто відповідальний за його дії, кому належать створені ШІ твори, і чи замінить робот адвоката? Я би назвав сьогоднішній епізод лише вступом до дискусії про ШІ, однак тема є вкрай цікавої і захопливою.
Сьогодні поговоримо про два договірні механізми, які часом залишаються в тіні, але здатні кардинально змінити баланс сил між сторонами договору. Йдеться про право притримання та передоручення виконання зобов’язання.
Чому ці механізми варто знати кожному юристу? Уявіть класичну ситуацію: ваш клієнт-кредитор не може отримати оплату і питає, як змусити боржника розрахуватися. Або навпаки – ваш клієнт-боржник не встигає виконати договірні роботи, але має можливість доручити їх третій особі. Знання про притримання і передоручення дають юристу ті самі карти, яких інколи на думку пана Дональда нам не вистачає.
Тема епізоду сьогодні: «Корпоративні конфлікти в українських компаніях: Як захистити бізнес?». Розберемося, що це таке, які бувають види конфліктів, згадаємо реальні українські кейси останніх років та обговоримо, чому виникають такі ситуації. Головне – поговоримо про те, як їх попередити і що робити, якщо конфлікт вже розгорівся.
Тема епізоду сьогодні: «Корпоративні конфлікти в українських компаніях: Як захистити бізнес?». Розберемося, що це таке, які бувають види конфліктів, згадаємо реальні українські кейси останніх років та обговоримо, чому виникають такі ситуації. Головне – поговоримо про те, як їх попередити і що робити, якщо конфлікт вже розгорівся.
Сьогодні поговоримо про явище, яке, наче ракова пухлина, роз'їдає наше суспільство в умовах війни – культурний примітивізм та його юридичні наслідки. Це не просто естетична проблема, це питання національної безпеки.
Приводом для розмови сьогодні є одіозна блогерка, чиє прізвище у багатьох вже асоціюється з медійним несмаком та демонстративною зневагою до всього українського. Так, мова про громадянку Алхімому Ганну Миколаївну та її черговий "перформанс" на мовному ґрунті. Але ми не будемо довго зупинятися на цій конкретній персоні – вона лише яскравий симптом хвороби, яку ми сьогодні назвемо "алхімщиною". Це явище, на жаль, має багато облич, багато імен, але суть одна – руйнівна, антиукраїнська. І воно процвітає, поки ми робимо вигляд, що це "просто думка" або "свобода самовираження".
Ми часто думаємо про суд як про місце, де панують лише сухі факти, статті законів та неспростовні докази. Але чи замислювалися ви коли-небудь, що відбувається між рядками протоколів та за формальними виступами адвокатів?
Уявіть собі на мить: напружена тиша в залі суду. Свідок дає свідчення. Говорить впевнено, чітко. Але його рука ледь помітно тремтить, коли він поправляє краватку… Або досвідчений адвокат, який раптом робить незвично довгу паузу перед відповіддю на, здавалося б, просте запитання судді… Чи помічали ви коли-небудь таку ледь вловиму деталь, яка змушувала вас засумніватися чи, навпаки, повірити? Саме про це ми сьогодні й поговоримо.
Ми відсвяткували Великдень – час, коли мільйони людей у всьому світі згадують центральні події християнської віри: розп'яття та воскресіння Ісуса Христа. І саме серце цих подій, момент, що передував Голгофі, – це суд. Суд, проведений римським префектом Понтієм Пилатом. Тож у цей особливий час я вирішив звернутися до цієї вічної теми, але подивитися на неї під незвичним кутом – юридичним.
Мене звати Валерій Пономаренко, я адвокат і це черговий епізод Юридичного подкасту, де ми зануримося в історію, яка вже два тисячоліття хвилює людство. Історію, яка стала наріжним каменем цивілізації, культури та релігії. Але ми подивимося на неї не з точки зору теології чи історії як такої, а крізь призму права. Ми говоримо про суд над Ісусом Христом. Можливо, найвідоміший, найвпливовіший і, з юридичної точки зору, один із найбільш суперечливих процесів у світовій історії.
Поговоримо сьогодні про ситуацію, до болю знайому багатьом. Уявіть: напружений день позаду, ви повертаєтесь додому, мріючи про спокій, а на вашому звичному місці для паркування – чужа автівка. Слово за слово з її власником, роздратування переростає в образу, емоції зашкалюють, і ось вже хтось когось штовхнув, можливо, навіть відбувся короткий, але різкий удар. На ранок – неприємний синець, а може, й голова гуде. Здавалося б, звичайна побутова сварка, неприємно, але чи варто надавати цьому великого значення?
Чи може цей, на перший погляд, незначний епізод, цей синець або садно, стати початком цілком реальної кримінальної справи? Чи можливо отримати не просто зауваження від сусідів, а офіційне покарання, передбачене Кримінальним кодексом України, яке залишить неприємний слід у вашій біографії?
Сьогодні закриваємо цикл епізодів на тему спільної сумісної власності і зануримося у тему, яка стосується ледь не кожного дорослого українця, але про яку часто незручно або просто страшно говорити вголос. Уявіть: ви виграли мільйон у лотерею! Радість, шампанське, плани на Мальдіви... аж раптом ваша "друга половинка", з якою ви, можливо, вже й не живете разом, але офіційно шлюб не розірвано, заявляє: "Половина – моя!" Справедливо? З точки зору закону – цілком можливо!
Або інша ситуація: ви роками будували власний бізнес, вкладали душу, сили, недосипалиночей. Чи може ваш чоловік або дружина, який(яка) ніколи й близько до цього бізнесу не підходив(ла), претендувати на його частину при розлученні? Відповідь – так, може!
У попередньому епізоді ми розпочали розмову про спільну сумісну власність – один із найбільш поширених і водночас складних для розуміння правових режимів майна. Ми з'ясували, що така власність характеризується відсутністю визначених часток, розглянули підстави її виникнення та особливості володіння й розпорядження таким майном.
Сьогодні ми продовжуємо цю важливу тему і зосередимося на більш практичних, прикладних аспектах. Ми поговоримо про представництво у відносинах спільної сумісної власності, розглянемо типові правові конфлікти між співвласниками та шляхи їх вирішення, а також проаналізуємо актуальну судову практику.
Ці питання набувають особливої актуальності в контексті зростання кількості майнових спорів. Як адвокат, я часто стикаюся з ситуаціями, коли юридична необізнаність щодо специфіки спільної сумісної власності призводить до серйозних проблем для моїх клієнтів – від неможливості розпорядитися своїм майном до тривалих судових процесів.
У попередніх трьох епізодах ми занурювались у складну матерію аналізу нещодавнього рішення Європейського суду з прав людини щодо трагічних подій в Одесі 2014 року. Ми детально розібрали юридичні аспекти цього рішення, його імплікації для правової системи України та міжнародно-правові стандарти. Розумію, що це була доволі скрупульозна та подекуди "душна" аналітика, яка вимагала від вас певної концентрації та базових знань юриспруденції.
Сьогодні ж ми дещо змінюємо курс і переходимо до більш прикладних та практичних тем, з якими може зіткнутися кожен із вас у повсякденному житті. Наступні декілька епізодів будуть присвячені інституту спільної сумісної власності.
Без перебільшення, питання спільної власності стосуються мільйонів українців – подружжя, які придбали майно у шлюбі, родичів, які отримали у спадок нерухомість, людей, які інвестували спільні кошти у бізнес. І дуже часто саме незнання правових тонкощів режиму спільної власності призводить до серйозних конфліктів та судових спорів.
Сьогодні ми продовжуємо нашу серію юридичних подкастів, присвячених аналізу рішення Європейського суду з прав людини у справі "Вячеславова та інші проти України" від 13 березня 2025 року. Це третя, заключна частина нашого дослідження.
У перших двох епізодах ми розглянули фактичні обставини трагедії 2 травня 2014 року в Одесі, яка забрала життя 48 осіб, та складний процесуальний шлях справи до Європейського суду. Ми детально проаналізували роль ключових посадових осіб, зокрема заступника начальника обласної поліції Фучеджи, який ішов на чолі колони антимайданівцівбезпосередньо перед сутичками, та начальника обласного управління ДСНС Боделана, який затримав відправлення пожежних бригад до Будинку профспілок.
Ми також розглянули трактування Судом позитивних зобов'язань держави щодо захисту права на життя та виявлені порушення в трьох аспектах: невжиття належних заходів для запобігання насильству, нездатність зупинити насильство після його початку та незабезпечення своєчасних рятувальних заходів.
У попередньому епізоді ми детально розглянули фактичні обставини трагічних подій 2 травня 2014 року в Одесі та особливості процесуального шляху справи до ЄСПЛ. Ми також проаналізували роль ключових посадових осіб - заступника начальника ГУ МВС в Одеській області пана Фучеджи та начальника Головного управління ДСНС в Одеській області пана Боделана, які, за встановленими Судом фактами, не забезпечили належного реагування на загрозу громадській безпеці та своєчасного порятунку людей під час пожежі.
Сьогодні ми зосередимося на аналізі того, як Європейський суд оцінив виконання Україною своїх позитивних зобов'язань щодо захисту права на життя відповідно до статті 2 Конвенції. Ми розглянемо, які саме дії чи бездіяльність державних органів були визнані Судом як порушення, а також проаналізуємо, як Суд врахував надзвичайно складний контекст, в якому перебувала Україна на момент трагічних подій.
13 березня 2025 року П'ята секція Європейського суду з прав людини оприлюднила рішення у справі "Вячеславова та інші проти України". Головував у складі колегії з семи суддів Маттіас Гюйомар, а серед суддів був також представник від України Микола Гнатовський.
Справа розглядалася Судом протягом тривалого часу - близько десяти років. Вона об'єднала сім окремих заяв, які стосувалися трагічних подій 2 травня 2014 року в Одесі. Внаслідок сутичок між прихильниками єдності України та їхніми опонентами, а також пожежі в Будинку профспілок, загинуло 48 осіб.
Це рішення ЄСПЛ є першим юридично обов'язковим висновком міжнародного судового органу щодо згаданих подій. Раніше ці події вже були предметом аналізу інших міжнародних інституцій, зокрема Міжнародної дорадчої панелі Ради Європи та Моніторингової місії ООН з прав людини, які надавали свої рекомендації та оцінки.
В минулому епізоді я розповів про ухвалений Верховною Радою 12 березня 2025 року Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача". Сьогодні завершимо цю тему, поговоримо про практичні наслідки ухвалення для захисту права власності, перспективи застосування закону в українській судовій практиці і підведемо підсумки
Прийнятий Закон №12089 суттєво змінює правову реальність у сфері захисту права власності. Розглянемо практичні наслідки цих змін для різних суб'єктів цивільних правовідносин та їх вплив на усталену судову практику.