Чи бачили ви колись, як виготовляють протези? Чи вистачає Україні фахівців у цій галузі та підприємств, які мають потужності виробляти протези?
Адже кількість людей із ампутаціями — і цивільних, і головно військовослужбовців — в Україні сьогодні безпрецедентна.
Відкритих даних про такі поранення серед армійців немає, але є цифра у звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я: понад 100 тисяч ампутацій зробили в медичних закладах України від початку повномасштабного вторгнення. Інші дані свідчать, що ця цифра може бути більшою за 120 тисяч ампутацій.
Наш новий репортаж із Полтави. До тамтешнього військового шпиталю відправляють поранених із ампутаціями з Харкова після стабілізації стану. Військові медики зі свого боку мають серед партнерів велике протезне підприємство в Полтаві та власні стаціонар і реабілітаційне відділення. Рушаймо.
Наш свіжий репортаж із медичного евакуаційного потяга, яким перевозять поранених із прифронтових шпиталів у тилові медичні заклади.
Це спільний проєкт Командування Медичних сил та Укрзалізниці. Уявіть собі звичайні вагони, якими ви багато разів їздили, тільки всередині вони схожі на лікарняну палату.
Один із вагонів у таких потягах може бути реанімаційним: тут — непритомні поранені, замість яких дихає обладнання; стан цих бійців удалося стабілізувати для їх транспортування.
Хто обслуговує такі потяги, чи можна робити операцію на ходу, чим відрізняється робота медсестри в шпиталі й евакуаційному вагоні — про все це дорогою будемо розпитувати самих медиків. Попереду — багато годин дороги. Рушаймо.
Назавжди - 11, назавжди - 6, назавжди - 2 місяці. У Харкові відкрили виставку портретів дітей, яких вбила росія. Її ініціаторкою стала матір загиблого 11-річного Марка, Тетяна Матяш-Мирна.
Марко загинув у жовтні 2024го на Салтівці. Кадри з похорону цієї дитини - точно одні з найжахливіших, що світ колись взагалі бачив: матір через чисельні травми не змогла бути на кладовищі і прощалася із власною дитиною телефоном, який біля дитячої труни тримав батько.
Ідею Тетяни створити виставку «Ангели Харківщини» підтримали Харківська правозахисна група та обласна прокуратура. Й ось, у приміщенні Медіахабу у 5 підʼїзді Держпрому тепер висять світлини з портретами загиблої малечі.
Найменшій дитині на цій виставці - лише 2 місяці.
Є тут і портрет 13-річного Антона з Чугуєва, який став першою дитиною, яку росія вбила під час повномасштабного вторгнення - у перші ж хвилини 24го лютого 2022го. Наша сьогоднішня програма - про невимовний біль рідних і рішучість правозахисників довести у міжнародному трибуналі ці злочини. Рушаймо.
Друкувати штучні шкіру, рогівку ока, хрящі й кістки вчаться науковці разом зі студентами в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна: у виші з’явився єдиний у Східній Європі біопринтер.
Тепер тут мріють про створення університетської клініки. Адже такі надсучасні технології дають змогу, наприклад, вирощувати клітини міокарда, допомагаючи так тим, хто переніс інфаркт. Або ж надрукувати ракову клітину чи пухлину й проводити вже на цьому, штучному, матеріалі дослідження, шукаючи ліки проти раку.
Свіжий випуск подкасту «Станція “Держпром”» про унікальну лабораторію та унікальних харківських науковців, які попри обстріли й проблеми зі світлом, водою та опаленням роблять неймовірні дослідження. Запевняємо вас: зараз ви потрапите в майбутнє. Рушаймо!
Вони відшили понад 300 тисяч одиниць адаптивного одягу для поранених бійців. Вони шиють удома, в офісах, школах, лікарнях, швейних цехах та укриттях — усюди, де можуть. Вони — «Швейна рота».
Хоча за своєю нинішньою чисельністю цей волонтерський рух тепер швидше не рота, а батальйон чи навіть полк. Ініціатива об’єднує уже понад 800 волонтерок і волонтерів у різних містах та країнах — аж до Канади.
Вони шиють адаптивний одяг — те, чого потребують нині майже всі поранені. Футболки, штані, гуді, спіднє, шкарпетки, які вдягають не звичним способом, а через застібки по боках. Надсилають усе це безплатно. Замовити такий одяг можна одним клацанням на їхньому сайті.
А ще — розносять по палатах шпиталів, додаючи до одягу обійми та смаколики. Наш новий репортаж про харківський осередок «Швейної роти». Ми побували вдома в однієї з кравчинь та у військовому шпиталі. Рушаймо.
Вони відшили понад 300 тисяч одиниць адаптивного одягу для поранених бійців. Вони шиють удома, в офісах, школах, лікарнях, швейних цехах та укриттях — усюди, де можуть. Вони — «Швейна рота».
Хоча за своєю нинішньою чисельністю цей волонтерський рух тепер швидше не рота, а батальйон чи навіть полк. Ініціатива об’єднує уже понад 800 волонтерок і волонтерів у різних містах та країнах — аж до Канади.
Вони шиють адаптивний одяг — те, чого потребують нині майже всі поранені. Футболки, штані, гуді, спіднє, шкарпетки, які вдягають не звичним способом, а через застібки по боках. Надсилають усе це безплатно. Замовити такий одяг можна одним клацанням на їхньому сайті.
А ще — розносять по палатах шпиталів, додаючи до одягу обійми та смаколики. Наш новий репортаж про харківський осередок «Швейної роти». Ми побували вдома в однієї з кравчинь та у військовому шпиталі. Рушаймо.
Тридцять дев’ять ворожих цілей за один день. Їхній результативності на фронті позаздрить чимало великих підрозділів. Вони — одне з найменших, але водночас одне з найефективніших з’єднань, яке сьогодні нищить ворога.
Наш новий випуск про групу спеціального призначення «Гострі картузи» 2 окремого загону «Омега» Нацгвардії України.
Цей підрозділ родом із Харкова та складається суто з добровольців. Один із засновників «Гострих картузів», Антон Спіцин, загинув у лютому 2025 року. Його брат Олександр із побратимами продовжують боротьбу.
Віднедавна до «Гострих картузів» приєдналася доброволиця Марина Воронцова — переселенка, що 2014 року виїхала з окупованої Луганщини, волонтерила в Харкові, а тепер відповідає за забезпечення і медицину «Картузів».
Отже, це репортаж із Покровського напрямку фронту. Рушаймо.
Історія Михайла на псевдо Східний — справжнє диво. І не тільки тому, що він якимось чудом уцілів, діставши кулю в лоба.
Його історія — сюжет із кіно ще й тому, що вже за кілька місяців після такого надважкого поранення боєць повернувся у стрій і тепер воює на Покровському напрямку фронту.
Куля влучила хлопцеві в лоба, і далі якимось незрозумілим способом він удихнув її в легені. Поранення лишило слід на його обличчі, але не зупинило намірів вибити росіян із його рідної Донеччини.
Підрозділ, де служить Східний, — це Перший окремий штурмовий полк. Новий випуск подкасту «Станція “Держпром”» саме про нього. Рушаймо.
Чи є загроза Краматорську та Слов’янську? Чому росіяни змінили напрямок і пішли на Добропілля? Чому їм удався серпневий прорив на цій ділянці фронту?
Сьогоднішня «Станція “Держпром”» — це інтерв’ю з командиром 1 окремого штурмового полку Дмитром Філатовим на псевдо Перун, одним із найвідоміших командирів українського війська, який ніколи не боявся критикувати тих, хто вищий за посадою.
Це інтерв’ю ми записуємо на командно-спостережному пункті 1 ОШП. Іще навесні він був батальйоном, а нині полк активно розширяється, створює власний батальйон БпЛА, зачищає села в районі так званої Добропільської клішні й наводить страху на російські бригади цього відтинку фронту.
Чому від розлуки з дружинами та дітьми страждають не тільки солдати й командири, але й лінія фронту? Яка роль штурмовиків у нинішній оборонній війні України? Чи вдосталь фортифікацій було під Покровськом? Яка головна проблема українського війська? Про все це — у свіжому випуску. Рушаймо.
Титулована спортсменка — багатоборка, чемпіонка й рекордсменка світу — Аліна Шух доєдналася до лав війська. Окрім успішної спортивної кар’єри, дівчина мала кар’єру експертки з фінансів і була операційною директоркою компанії.
Усе це 26-річна Аліна полишила в цивільному житті, бо, як сама каже, «зробила в цивільному житті все, що могла. Настав час іти з тилу на фронт».
Ось уже кілька місяців Аліна є військовослужбовицею бригади «Хартія», працює з англомовними бійцями з 15 різних країн. Її функції — від рекрутингу й побуту до виряджання на бойові завдання.
Сьогоднішня «Станція “Держпром”» — це репортаж із півночі Харківщини, з тренування іноземних бійців, які приїхали битися на боці України. А ще ― це інтерв’ю з Аліною Шух про те, чому про військо вона каже: «Іще ніколи не почувалася так на своєму місці». Рушаймо.
У нього було сім надскладних операцій. Йому пересаджували кістку з ноги на руку. А тепер він має успішний бізнес, не встигає з усіма замовленнями й мріє навчити своєї справи інших ветеранів.
Наш свіжий випуск про Олександра Гончаренка — майстра з ремонту спортивних тренажерів. Це була його справа до вторгнення, і саме ця робота витягла його після поранення.
У двох харківських медзакладах, де займаються реабілітацією поранених бійців, тепер стоять розроблені Олександром тренажери. Сам він обслуговує понад три десятки спортзалів Харкова: ремонтує і налаштовує обладнання.
Нині Сашко створює громадську організацію: мріє передавати свої навички іншим ветеранам і ділитися замовленнями. Чи справді майстри з ремонту тренажерів мають такий попит? Що для цього потрібно? Про це — у новій «Станції “Держпром”». Рушаймо.
Борова. Колись — чимале селище міського типу та райцентр на п’ять тисяч люду. Сьогодні — прифронтове селище на межі Харківщини та Луганщини, де не лишилося жодної цілої будівлі, але досі лишається 480 людей.
Наш новий репортаж про, ймовірно, найпекельніший регулярний автобусний рейс Харківської області, а саме — Борова — Ізюм. Він курсує через п’ять сіл Борівської громади, які вже були під окупацією і які нині росіяни ретельно нищать.
Цей рейс безплатний. Рік тому його запустила гуманітарна місія «Проліска». Вона відправляє автобуси в такі населені пункти, бо люди там позбавлені елементарного: відвідати лікаря, купити ліки та продукти, зняти пенсію.
Як нині живе Борова, до якої фронт підбирається одночасно з трьох боків? Як це — жити за десять кілометрів від росіян, коли раніше вже пережив окупацію? Де знайти перевізника, який погодиться їхати туди, куди долітають і КАБи, і дрони на оптоволокні? Рушаймо.
Найвідоміший харківський автоволонтер. Слава про нього розноситься з підрозділу в підрозділ. «Юрко приїде» навіть туди, куди не всі штабні вояки доїжджають. Евакуює поламану автівку, віджене на СТО й поверне транспорт у стрій.
Наш новий випуск програми «Станція “Держпром”» про Юрія Кочубея, якого до вторгнення у місті знали як власника компанії з оренди фото- та відеотехніки, а тепер — як людину, що відремонтувала вже приблизно 650 військових автомобілів на загальну суму майже 35 мільйонів гривень.
Усі ці понад три роки Юрко ремонтував армійські та медичні автівки коштом меценатів — здебільшого IT-компаній, з якими співпрацював до вторгнення. Нині бюджети виснажено, тому Кочубей збирає донати в соцмережах.
Чи можна повернути в стрій бусик після трьох улучань FPV-дронів? Що буде з людиною, яка проїдеться на пропаленому фосфором пікапі? Чому автомобілі на фронті не менш важливі за дрони? Про все це у свіжій «Станції “Держпром”». Рушаймо.
Восьмеро дітей, двоє батьків та їхній новий «американський будинок» у прикордонні. У Прудянці, що за 10 кілометрів від межі з росією, на донати жителів США звели великий модульний будинок на місці розтрощеного росіянами.
Житиме в цьому просторому — аж на 140 квадратних метрів — будинку багатодітна родина Гусєвих. З Прудянки їм довелося виїхати в травні 2022 року через обстріли.
На вигляд їхній новий будинок — з п’ятьма спальнями й трьома санвузлами, альтанкою, свіжим газоном і зоною барбекю — наче з американських фільмів. Будинок сильно контрастує з прудянськими пейзажами: розбитими вщент хатами.
Скільки коштував такий будинок, хто донатив на нього та яке нині становище в прикордонній Дергачівській громаді? Розповідаємо в цьому випуску «Станції “Держпром”». Рушаймо.
Вийти з бойового наряду о п’ятій ранку, пролікувати зуби тут-таки, у лісі, і знову повернутися на позиції. Пересувний стоматологічний кабінет воїнам 226 батальйону 127 бригади ТрО подарували благочинці з Польщі.
Рвати та пломбувати зуби запросили медиків із 5-ї стоматологічної поліклініки Харкова. Хірургиня, терапевтка й медсестра встигли відпрацювати зміну в лісі під Вовчанськом іще до початку свого робочого дня, а вже на 13:00 поспішили до поліклініки в місто.
Поїхали від армійців медикині кожна з букетом квітів, а ще — з обіймами та подякою від комбата. Коштував цей пересуваний стоматологічний кабінет понад сім мільйонів гривень.
Із чого складається ця сума й чи правда, що воїни, які не бояться виходити на передову, бояться стоматологів? Наш новий репортаж із Вовчанського напрямку фронту. Рушаймо.
Від лєнінградської області й до Кавказу росіяни бояться їхніх літачків. 14 окремий полк безпілотних авіаційних комплексів виходить із тіні. Це підрозділ, на рахунку якого удари дронами Deep Strike по летовищу в енгельсі, коли вдалося знищити 96 російських балістичних ракет, і влучання по нафтопереробних заводах та складах боєприпасів в рф.
брянськ, енгельс і навіть єлабуга в татарстані: бійці 14 окремого полку БпАК залітають на відстань до 1 800 кілометрів у глиб росії. Як воно — воювати інтелектом і бачити безмежні простори рф у монітор безпілотного літачка? Говорили із заступником командира полку Романом Пархановим.
Два-три відсотки всіх уражень ворога на день по всій лінії фронту — їхніх рук і картузів справа. Вони водночас один із найменших та один із найефективніших підрозділів Сил оборони.
«Гострі картузи» — група спеціального призначення спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії. Група, заснована братами-харків’янами Олександром та Антоном у перші дні вторгнення.
У лютому 2025 року один із засновників «Гострих картузів», 34-річний Антон Спіцин, загинув від поранень, зазнаних на фронті. Його побратими та молодший брат і далі воюють.
Нині «Картузи» нищать ворога на Покровському напрямку. Наш новий репортаж саме звідти. Рушаймо.
Приблизно чотири кілометри — стільки росіянам лишилося до адміністративної межі з Дніпропетровщиною. Чому комбригам окупаційного війська віддали накази до дев’ятого травня вийти на кордон із Дніпропетровською областю? Чому Покровськ такий важливий для росіян? Чи відчувається на фронті підготовка до травневого перемир’я, про яке напередодні заявив путін?
Сьогоднішня «Станція “Держпром”» — це інтерв’ю із Дмитром Філатовим на псевдо Перун, одним із найавторитетніших командирів українського війська. Він очолює 1 окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла, який нещодавно став полком. Записували ми це інтерв’ю під Покровськом.
Говорили про загрози для міста Покровськ та Дніпропетровщині; чому в їхньому полку успішно воюють відмовники й ті, хто самовільно залишив частину (СЗЧ); чи вдосталь укріплень на шляху росіян на цьому відтинку фронту спорудили місцеві адміністрації; а також що таке «фортифікації минулої війни». Рушаймо!
Фронт підбирається на Сумщину. Ви могли пропустити ці новини, бо ж уся увага традиційно до лінії зіткнення на Донеччині та Луганщині, а також трохи на Харківщині, але нині бойові дії тривають і на Сумщині.
Сірими на мапі аналітичного проєкту DeepState стали кілька сіл та селищ Сумської області: Веселівка, Журавка, Новеньке й Басівка.
Краснопілля — великого й колись густонаселеного центру громади — уже дістають російські FPV-дрони. Вони б’ють по цивільних автівках. Миропілля зруйновано вщент. Осоївка, куди ще місяць тому можна було спокійно заїжджати, тепер під щільними ударами КАБів та «шахедів».
Дедалі менше людей лишається після кожного такого удару. Про те, як виїжджають і відмовляються виїжджати, як рятують уціліле майно та тікають у чому були, — у свіжому репортажі з прикордоння Сумщини. Рушаймо.
Як відрізнити свій дрон від ворожого за звуком? Чи якісні міни надходять нині на фронт? Чому розрахунок 120-мм міномета — одна з пріоритетних цілей росіян?
Наш новий репортаж із позицій мінометників 16 батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
Ми побачимо й почуємо їхню бойову роботу, трошки побігаємо від російських безпілотників і, поки ховатимемося в укритті, порозмовляємо про можливі переговори з ворогом.
Свіжий випуск «Станції “Держпром”» ми веземо для вас із півночі Харківщини, із самісінького кордону. Рушаймо.