Близько 30 книжок, зокрема п’ять українських авторів, торік презентувало видавництво «Майстерня Культури» в Любліні. Його програма спрямована на наближення літератури Центрально-Східної Європи та знайомство польського читача з творчістю найближчих культурних сусідів

Коляда — одна з найдавніших і найживіших українських традицій, яка й сьогодні об’єднує родини, громади та цілі покоління. Від Святвечора і до Водохреща українці в Україні та за її межами виходять колядувати, несучи з собою пісню, світло і надію. 

25 грудня Різдво святкують не лише християни, а й ті, хто не ототожнює себе з жодною релігією. Воно стало символом спільності, родинного тепла й надії.

За словами о. Стефана Батруха з Української греко-католицької парафії у Любліні, святкування християн східного і західного обрядів у чомусь дуже різняться, а в чомусь вони дуже подібні.

За різдвяною мелодією, яку сьогодні люблять в усьому світі, стоїть історія української державності й культурного спротиву

Завершився Культурний сезон «Польща-Румунія 2024-2025». У ньому взяли участь артисти, інституції, а також публіка з обох країн, підтвердивши важливість співпраці та культурного обміну між Польщею та Румунією. Про сезон і музичну співпрацю розповідають Анна Рембовська-Ткачик, Дана Винницька, Дага Грегоровіч і MC Bean.

Хор «Вирій» заснувала у 2019 році Ганна Маленька, до хору входять українці з національної меншини, мігранти та біженці. Частина хористів має музичну освіту, а частина не вміє читати ноти. Усіх об'єднує одне — радість співу.

Подробицями поділився директор Фестивалю «Близький Схід» Павел Пасcіні

«Різні місця 2» — це діалог двох реальностей: воєнної української та мирної польської, зафіксований у роботах сучасних художників і художниць.

Один із найвідоміших українських письмеників Олександр Ірванець виголосив лекцію у Любліні. Темою цієї зустрічі стала «Сучасна українська література як дзеркало війни». 

«Друга осінь» — це назва оповідання відомого письменника і художника Бруно Шульца, вже 24 роки у пам'ять про нього проводиться дводенний захід, він був задуманий як форма відновлення та увічнення пам'яті про письменника в його рідному місті, а також для підтримання пам'яті про багатокультурну традицію Дрогобича та про все, що залишається прихованим в його історії та топографії.

Художниці завжди творили канон, але десятиліттями були усунуті з нього. Експозиції показують, як змінюється цей наратив і які виклики залишаються.

Конкурс охопив як представників традиційної журналістики, так і авторів новітніх цифрових проєктів.

Артур Дронь, письменник, ветеран російсько-української війни, автор поетичних книжок «Гуртожиток № 6» (2020), «Тут були ми» (2023) та книги короткої прози «Гемінґвей нічого не знає» (2025). Вірші Артура перекладені десятьма мовами. Цьогоріч він опублікував дебютну прозову збірку «Гемінґвей нічого не знає». Ці тексти виростають із фронтових історій про віру й братерство, страх і надію, смерть і любов. 15 листопада 2025 року автор презентував у Варшаві польське видання збірки «Тут були ми» („Tu byliśmy”) у перекладі Януша Радванського.

За короткий час «Східний Театр» став важливим осередком для міжкультурного діалогу у Любліні. Це місце, де локальні митці зустрічаються з міжнародними партнерами, де народжуються нові ідеї та де молоді виконавці можуть отримати перший досвід на професійній сцені.

Теми війни, історії, пов'язані з повсякденним життям, соціальними та культурними перетвореннями в сучасній Україні були присутні у цьогорічному Ukraina! Festiwal Filmowy

Українські вірші знову пролунали в центрі Любліна. «Варштати культури» запросили українських поеток презентувати свою творчість, бачення сучасної української літератури та її роль у час війни. Однією з учасниць була письменниця й художниця Ганна Осадко — лауреатка Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського та літературної премії «Благовіст».

Попри війну та труднощі, українські митці продовжують відроджувати національну культуру. Керівник хору «Гомін» Вадим Яценко наголошує, що кожен митець має популяризувати українське мистецтво, адже століттями воно було під забороною. А один із директорів Львівського органного залу Тарас Демко вказує: сьогодні головний виклик — зацікавити публіку високим інтелектуальним мистецтвом. Соліст хору «Гомін» Роман Грабовенський додає — спів це не лише талант, а щоденна дисципліна й праця, схожа на спортивні тренування.

Про геополітику, ідентичність і роль академічного середовища у збереженні кримськотатарської спадщини йшлося у програмі «Тема дня» з ведучою Світланою Мялик. Гостем програми став історик Роман Кабачій.  

Занадто реалістичне кіно? Брутальне? «Ми намагалися зберегти певний баланс. Але ми не могли не показати, якими жорстокими є люди або навіть істоти, які прийшли на нашу землю. Ми повинні показувати, як вони мислять, чому так мислять, яка в них мотивація. Ворога треба не лише знати, але й розуміти, щоб протидіяти йому на різних рівнях: на фронті, інформаційно, культурно», — пояснює Єгор Олесов. Він представляє свій режисерський дебют, стрічку «Донька», на ювілейному варшавському Кінофестивалі «Ukraina!». Олесов — український фільммейкер, продюсер стрічок «Мавка. Лісова пісня», «Захар Беркут», «Ціна Правди» та інших. Він був гостем передачі «Пів-на-пів | Pół na pół» Яни Стемпнєвич та Марціна Ґачковського