Як виглядає культура, коли за неї можуть забрати до міліції, але ти все одно виходиш танцювати? Street Culture Podcast повертається туди, де все починалось – у Харків, у Хатоб. В епіцентр вуличної пам’яті, де картон був сценою, магнітофон – скарбом, а міліція – реальним ризиком. Цей епізод – про час, коли брейкінг в Україні з’являвся не «завдяки», а всупереч. Коли відео касета ходила по руках, як реліквія. Коли рухи вигадували на ходу, назви народжувались тут же, а стиль формувався в ДК «Металіст» без туторіалів і шкіл. Про покоління, яке закладало коріння, навіть не знаючи, що колись це стане історією. Герої епізоду – Антуан Гняздо та Володимир Гончаренко, учасники легендарної харківської брейк команди «Турбо». Перше покоління брейкінгу в Україні. Ті, хто почав танцювати ще в середині 80-х, приносили рухи з відеокасет, вигадували власні назви елементів і виходили на сцену, коли брейк ще вважався «неформатом». Переможці всесоюзних фестивалів, учасники телешоу «Ранкова зірка», люди, з яких починалась харківська та українська школа брейкінгу. Хто першим приніс брейкінг у місто? Як виглядала тусовка, коли за танець могли затримати? Чому Хатоб – це не просто локація, а місце сили? Чому рухи називали «рама», «жаба» і «гелік»? І що відчуваєш, коли твоя мрія доходить до ігор Олімпіади в Парижі вже через інше покоління? Цей епізод – про брейк як виживання і самовираження. Про андеграунд, де інформація була на вагу золота. Про ДК «Металіст» як перший осередок. Про фестивалі 86-го, про заборони, цензуру і рвані джинси, які дратували систему. Про шлях від картонки біля оперного до великих сцен і телевізора. Слухайте Street Culture Podcast на Apple podcasts, Spotify, SoundCloud і MEGOGO Audio. Відчуйте, як це було насправді. Подкаст про вуличну культуру України творимо спільно з Street Culture & uabreaking & ГО «Алгоритм дій» та Єгором Матюхіним. Дізнавайтесь, як творилась брейкінг історія та як з тренувань у спальному районі брейкінг став олімпійською дисципліною та виховав видатних артистів української культури.