Це взагалі реально – поєднувати самоосвіту і службу в армії?
Говоримо із запрошеним гостем – військовослужбовцем з позивним «Айтівець», який розповідає про армійське дозвілля та намагання не втратити свою професійність.
Також зачіпаємо такі теми:
- працевлаштування після повернення до цивільного життя
- мотивацію під час служби
- книжки, які найбільше вплинули на героя під час великої війни
- мовне питання серед військовослужбовців
- культурна деокупація
______________________________
ТАЙМКОДИ:
0:00 Що важливо робити щодня всім українцям
0:33 Чому наш гість – айтівець і чому така тема подкасту
1:47 Що таке самоосвіта в умовах служби в армії?
7:07 Як в армії вдалося повернутися до ІТ
12:13 Самоосвіта під час служби – це розрядка?
14:40 «Я повернуся до цивільного життя з деградованими знаннями». Що робити, аби такого не було?
19:20 «Самоосвіта в армії – це підстилання соломи, на яку ти впадеш»
20:46 Чи хотів би повернутися до свого минулого життя?
26:33 Книжки, що вплинули на мотивацію
33:22 Як має відбуватися культурна деокупація тимчасово окупованих територій?
38:43 Мовне питання в армії
40:18 Фінальне питання №1. Місто (місце) сили, до якого хочеться повертатися
44:09 Фінальне питання №2. З ким попив би кави з історичних постатей?
51:26 Ведуча дякує Айтівцю, бо той витратив час свого дозвілля на запис подкасту.
Цей подкаст – прибудова до попередньої розмови про книжку «Сєверодонецьк. Репортажі з минулого» від Світлани Ославської.
Аріф Багіров – один із героїв репортажів, краєзнавець, блогер, культурний новатор і житель Сєверодонецька. Нині – мандрівний велосипедист і медіапартизан (синоніми до слова «переселенець»).
Говоримо з Аріфом про відбудову міста, зокрема й культурну, згадуємо битву за менталітет 2014го, уявляємо спільноти, які повертаються додому з накопиченим досвідом, рефлексуємо навколо «живого пам’ятника ностальгії».
Ця розмова – про Сєверодонецьк, його історію, міфи і стиль життя. Запросили авторку книжки "Сєверодонецьк. Репортажі з минулого" Світлану Ославську.
Відразу відповідаємо на питання, що спантеличує – у назві книги помилки немає. Один із героїв репортажів пояснює, чому саме "Сєверодонецьк".
Говоримо з авторкою про:
- історію міста, його походження
- спогади попередніх поколінь
- політичний маркер «столиці сепаратизму»
- географію синдрому «молодого і перспективного міста» в Україні до незалежності
Вони волонтерять, ведуть боротьбу на фронті, читають свої нові твори у сховищах, підсилюють інформаційну передову, збирають на автівки, тепловізори, дрони, бронежилети для армії, і попри все, продовжуть писати книжки, вести соціальні мережі, аби активно спілкуватися з українцями і всім світом.
🎙Це подкаст про людей Незалежності, сильних і незламних, та 6 книг, які для нас є особливо цінними. Ми прочитали їх ще до повномасштабної війни. І зараз хочемо сказати про них те, що не вдавалося осягнути раніше.
👥 Їхні автори або укладачі – історики, викладачі, журналісти, дослідники, музиканти, театрали. Дехто з них нині в лавах ЗСУ. Переосмислюємо такі книжки:
🏷«Інтернат» Сергія Жадана
🏷«Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані
🏷«Юпак» Сергія Сергійовича Сайгона
🏷«Світлий шлях: історія одного концтабору» Станіслава Асєєва
🫂 #мандрівна_бібліотека
Це продовження розмови про книгу «Як ми втрачали Донбас». Її написали журналіст із Донецька Денис Казанський та його колега з Луганська Марина Воротинцева.
Перед нами бачення нової історії Донбасу з чіткими відповідями й аргументами, чому на воєнній карті ООС частини Луганської й Донецької областей помічені кольором окупації.
Говорять про книгу троє бібліотекарів, поділивши розмову на декілька основних складових – мову, інформаційну війну і міркування, що буде далі.
Таймкоди:
0:00 – замість вступу відразу до справи: бум чорних технологій пропаганди
6:00 – ефект луна-камери нікуди не подівся. Що з цим робити далі?
9:30 – конспірологія зі сланцевим газом
12:54 – Сіверськодонецький з’їзд сепаратистів 2004го
20:06 – серед причин війни – несформований емоційний інтелект (насипаємо понять із психології).
20:33 – як Луганськ сприймав ідею вступу в ЄС до війни?
20:22 – війна почалася через Майдан?
24:26 – відірваність від світу й незнання України, «краще сидіти вдома» – усе це серед причин війни.
29:15 – що не так із терміном «регіональний патріотизм»?
32:11 – книжка не каже, що буде далі на Донбасі. Кидаємо свої варіанти.
У березні 2014го Росія анексувала Крим, а у квітні – почала війну на Сході України.
21 лютого 2022 року Росія визнала незаконні Л/ДНР й наділила їх «незалежністю». Наша реакція – це порушення суверенітету України та державної цілісності.
Незадовго до шквальних подій лютого та під час загострення на кордоні записали подкаст. Об’єкт розмови – книжка «Як ми втрачали Донбас», яку написали журналісти Денис Казанський та Марина Воротинцева.
Автори з Донецька та Луганська й були очевидцями не лише тодішніх подій 2014го, а й вервечки передумов.
І з того вийшло цілісне доповнення до новітньої історії Донбасу. І Слобожанщини, до речі.
🎧Це перша частина розмов між трьома бібліотекарями й вона переважно про Луганськ:
🔸Чи хотів Луганськ незалежності в 90х?
🔸Ситуація з двомовністю.
🔸«За Союзу все працювало, а тепер розвалилося» і ще дрібка міфотворчості.
🔸Донбаська луна-камера в медіапросторі.
🔸Сіверськодонецький з’їзд сепаратистів 2004 року.
🔸Що буде далі? Чи погоджуємося з авторами книжки?
Чорнобиль сьогодні – це різні маршрути. Часто туристичні. Дуже часто сталкерські. Думаємо, що є сенс говорити про Чорнобиль як певну субкультуру.
Цей подкаст до річниці найлячнішої техногенної катастрофи з набором переосмислень, інсайтів та спробою заглянути у Чорнобиль майбутнього.
Говоримо з Оленою Гнесь, туристичним гідом у Чорнобильській зоні відчуження.
Лінія розмови:
- Чому він популярний серед туристів? (спойлер: не лише через фільм від HBO)
- Пандемія і туристичні потоки в Чорнобилі
- Чому іноземців-туристів у зоні відчуження більше, ніж самих українців?
- Сталкери у Чорнобилі: адреналін від незаконного туризму
- Чому деякі сталкери красунчики, а деякі – фе
- Узаконити сталкерство – значить його «знищити»?
- Чорнобиль завтра: сміттєзвалище чи місце відродження?
☝️Дуже радимо вдягнути навушники.
Пам’ятаємо й робимо все, щоб час працював на оновлення, а не занепад.
– Поговорімо про жінок?
– Залюбки!
Так і вирішили створити новий випуск подкасту LOUNGEEK. Очевидно, говоримо про жінок і їхні пекельні будні. Однак героїнями стали пані та панночки із Середньовіччя та ХІХ століття.
Наша історична вилазка стосується:
- середньовічних секс-робітниць і їхньої вірності рідному місту та його звичаям
- українок домодерного традиційного суспільства
- чаклунства жінок і його причин
- моральних якостей, якими мають володіти порядні дівчата
- правил гарного побачення і вибору женихів
- зародження кліше і нашого ставлення до стереотипів стосовно жінок
Як давно ви готували драники? Щоб такі смачні. Не пересушені, із хруткою шкоринкою, рум'яні і водночас ніжні. Ми куховарили нещодавно. Правда, своєрідно – віртуально. За допомогою голосу та звукозаписувальної техніки. Розказували рецептуру дерунців від Василя Стефаника. Це український новеліст, хто забув. Йому сьогодні аж 150 рочків.
Записали подкаст "Драники від Василя Стефаника". Говорили про "рецептуру" творчості:
* камінний стиль із присмаком картопляних тертюхів;
* радикалізм і політичну службу в Австро-Угорському уряді;
* експресіонізм і нелюбов до нього сучасних школярів;
* за яких умов краще (не)читати Стефаника;
* розібрали аб'юзивні стосунки, міфологічність, біблійність і зашквар новел пана Стефаника.